Являючись потомками гордого народу, сучасні козаки оберігають свій уклад й основу основ – неписані закони честі та гідності – свої звичаї. Як опора слов’янства, еліта суспільства в широкому розумінні слова, козацтво віками виробляло особливі життєві принципи і норми тому, що козак:
- захищає менших;
- поважає старших;
- шанує пам’ять предків;
- завжди дотримує слово;
- не повертає зброю на свій народ;
- не терпить зради;
- не дає марних обіцянок;
- не прагне до збагачення;
- притримується норми тверезості;
- не цурається любої праці;
- цінує безкорисливість, хоробрість та хист;
- не терплячий до п’янства, злодійства, розпусти;
- охороняє Природу, як наш загальний дім;
- служить ні кому не будь, а тільки народу;
- завжди рівний серед рівних.
Всі ці принципи складають норми канонічної віри.
Тому козак перш за все – Православний хоронитель традицій і носій порядку, готовий стійко переносити обтяження і поневіряння за віру і правду, і нині, і вічно, і навіки!
Козаченьки, козаки,
Ви мені всі як братки,
Долю роблять навпаки,
Щоб жили ще гопаки.
Відродилось, що позбулось
Це у серці нам гукнулось,
Думкам іншим всім назло,
Скажемо, що нам везло.
Відгородимо нашу силу,
Бо ми любим Україну,
Та за нею рідну, милу
Будем битись не загинув.
Слобожанські козаки
Духом пращурів кріпки,
В цю лиху для нас годину
Не залишим батьківщину.
Зробим все щоб розквітала
Наша матінка земля.
Вірним шляхом наші діти
Опереджують всіх на світі.
Так від діда до онука
Козаків життя-наука
Розквітає всім добром Як криниця серебром.
